Barefoot isles

­­

Закутий потенціал або про що мовчить промисловість

Очевидно, що сучасна культура ходьби в повсякденному житті потребує перегляду. Такого ж, як це сталося з поширеними колись звичками до надмірного вживання жирної смаженої їжі, цукерок, борошняних продуктів тощо. У цій статті зібрано думки експертів, висновки з досліджень вчених, факти з мого сімейного досвіду щодо важливості перегляду культури сучасної ходьби в побуті.

Час читання на свіжу голову (with a fresh mind) - 20 хв. Текст, що виділено білим кольором має посилання на свіжі дослідження вчених, коментарі від експертів.

Символи урбаністичного "комфорту"

Від дизайнерів, виробників взуття, килимів, підлог тощо споживачі чують приємне слово "комфорт". А чи дійсно цей комфорт пов'язаний з природними потребами наших ніг зокрема та тіла в цілому?

Уважно вдивіться в деталі карикатури відомого американського ілюстратора Гері Варвеля. На передньому плані на лавці й біля неї зображені діти з гаджетами. Позаду дітей - порожній майданчик. На дорожньому знаку написано "Обережно! Тут граються діти"... Мабуть, ви подумали, що вже зрозуміли всю іронію художника. Наприклад, можна сказати, що він критикує запущену культуру користування гаджетами. Вона, зокрема, призводить до малорухливості, порушення осанки й астигматизму. Про це вже давно говорять.

Але, я впевнена, ви не помітили того, на що вчені й виробники лише починають звертати увагу. Вдивіться: діти пласкими стопами йдуть по пласкому бетонному тротуару. Спосіб ходи дітей: вони починають крок з ступання на п'ятку. Майданчик порослий травою, але по ній ніхто не стрибає босоніж... Так, це типовий сюжет, але, з точки зору науки, не природний!

Однією з невід'ємних частин людської культури є взуття. Воно стало символом комфортної цивілізованості на противагу необлаштованому босому дикунству. Але з точки зору еволюційної біомеханіки взаємодія з взуттям не передбачена у наших ДНК. Відсутність еволюційного пристосування тіла до взуття може спотворювати низку процесів у нашому організмі впродовж життя. Наприклад, ми, як хороші батьки, намагаємося «захистити» зростаючі дитячі ноги, взуваючи їх у «нормальне» взуття. Але часто не здогадуємося, що більшість взуття (навіть розрекламоване як ортопедичне), пласка поверхня під ногами, фізична малорухливість поступово, але впевнено деформують і послаблюють здорові від народження дитячі ноги. Урбаністичний "комфорт" починає обмежувати природний рух ще з дитинства. Але так було не завжди...

Забутий потенціал "диких" ніг

В 2007 році вчені дослідили три різні групи населення (африканські племена сото, зулу, і європейців), порівнюючи ноги представників цих груп між собою, а також з ногами 2000-літніх скелетів. Дослідники прийшли до висновку, що до винаходу взуття, люди мали більш здорові ноги! Але як босі ноги дві тисячі років тому могли бути здоровішими ніж ноги в сучасному взутті з різними ортопедичними фішками, супінаторами й амортизаторами? І чому статистика констатує ріст захворювань опорно-рухового апарату, якими вже страждає 80% населення?  У загальній структурі захворюваності хвороби кістково-м'язової системи займають третє місце після хвороб органів дихання і серцево-судинних захворювань.

"Згідно основам біомеханіки, писав Доктор William A. Rossi (автор 7 книг и 2000 статей), природна хода неможлива для будь-якої людини, що носить взуття. Минуло 4 мільйони років для того, щоб розвинути нашу унікальну людську ногу і нашу подальшу відмінну форму ходи. Це був чудовий подвиг біоінженерії. Тим не менш, всього за кілька тисяч років, і з одним недбало розробленим інструментом - нашим взуттям, ми деформували чисту анатомічну форму людської ходи, утруднюючи її інженерну ефективність, вражаючи її деформаціями й напруженнями, відмовляючи їй у своїй натуральній грації й легкості рухів від голови до ніг." 

Що доктор Россі мав на увазі?

a) На відміну від босої ходьби під час руху у взутті пальці, впираючись в стінки взуття, регулярно стискаються і майже не мають можливості розчепірюватись. Нога дуже пластична. Кожен крок у взутті поступово видозмінює стопу, адже людина протягом лише одного дня робить приблизно 9000 кроків. Під впливом взуття, стопи починають поступово вивертатись назовні, щоб стабілізуватися. Так уже з дитячого віку ми навчаємося ходити незручно, використовуючи свої арки, замість пальців, щоб відштовхуватись. 


Знайдіть відмінності між формою природних "трайбалічних" стоп і урбаністичних.

b) взуття обмежує малий рух, а тому послаблює сотні дрібних м'язів і сухожиль у нозі;

c) Більше 70% інформації про наш мозок надходить від 200 000 нервових закінчень у підошві ніг. Підошви, які захищають ноги від холоду чи поранень, одночасно "глушать" важливий сенсорний зв'язок між ногами та мозком, а отже,  рухи ноги стають менш вправними, втрачають грацію. Внаслідок цього взуття нав'язує специфічну картину руху стопи, зокрема й надмірне ступання на п'ятку. Про наслідки цього мова йтиме нижче.

Як компенсувати вплив взуття і в чому цінність рельєфної поверхні

Без взуття ми обійтися не можемо. Однак, можемо пробувати мінімізувати його негативний вплив, компенсуючи нестачу природної ходьби через, зокрема, такі регулярні й часті рухи ногами, стопами як скручування, повороти, захоплення, згинання та прокатки. Експерти вважають, що ходьба босоніж по різноманітній поверхні допомагає відтворенню цих дій.

На ілюстрації написано: "Ми народжені рухатись по бездоріжжю. Саме бездоріжжя зробило людину гнучким, витривалим, кмітливим, стрибучим атлетом сьогодення." Але чому важливо ходити босоніж саме по різноманітній нерівній поверхні, а не просто по пласкій підлозі?

У долонь і стоп значно більше спільного, ніж вважалося раніше. Ви звертали увагу, чому канатоходці не ходять по канату у кроссівках, а босі як мавпи?  

Підошва стопи дуже чутлива.  У кожній знаходиться біля 200 000 нервових закінчень. Можна сказати, що це "другі долоні". Навіщо стопам така чутливість?

Справа в тому, що значима частина амортизацїї під час ходьби, бігу природно повинна припадати на передню частину стопи, а не на суглоби колін чи тазу, як це відбувається під час ходьби у взутті. Правильне амортизуюче позиціонування стопи відбувається завдяки сенсорному зв'язку  нервових закінчень з мозком. Взуття, пласка гладенька поверхня глушать, розмивають гостроту та чіткість відчуттів. Мозок не відчуває поверхні в повній мірі, а візуального контакту явно не достатньо для миттєвого точного наведення положення стопи.  Спробуйте уявити своє повсякденне життя, якщо ваші руки постійно одягнені у товсті рукавички ... Наприклад, в результаті неправильного позиціонування стопи під час ходьби у взутті збільшується навантаження на п'ятку, тазостегнові та колінні суглоби, погіршується постава. І навпаки, контрастна тривимірна поверхня під час босого ходіння концентрує відчуття у певних точках і зонах стоп, активуючи точність позиціонування ніг. Більше - в статті терапевта Charlotte Watts "The Benefits of Walking on Uneven Ground".

Переваги босої ходи по нерівній поверхні для різних вікових груп.

Діти

Сучасне дослідження проведене Rao UB, Joseph B. виявили, що плоскостопість була найбільше поширена у дітей, які носили туфлі із закритими носками, менш поширені у тих, хто носив сандалі або тапки, і найменше в тих, хто ходив босим. Результати дослідження показали, що носіння взуття в ранньому дитинстві шкідливо для розвитку нормальної поздовжньої арки стопи.

Доктор Бенджамін Спок у своїй знаменитій книзі писав:  «Коли дитина навчиться стояти і ходити, тим цінніше залишати його босим, ​​якщо дозволяють умови. Звід стопи дитини спочатку порівняно плоский. Він стає опуклим, зміцнюються щиколотки, коли дитина стоїть і енергійно ходить. Мені здається, що саме тому шкіра на зводі ступні боїться лоскоту. Таким чином, природа нагадує нам, що цю частину ступні слід піднімати над землею.) Ходьба по нерівній або шорсткій поверхні також допомагає розвивати і зміцнювати м'язи ніг. Якщо ваша дитина завжди ходить по гладенькій підлозі і його ніжки завжди взуті (особливо якщо підметки жорсткі), то м'язи його стоп розслабляються і розвивається плоскостопість (стор. 335)».


"Балансуюча" бабуся 


На думку професора неврології з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско Майкла Мерценіха, взуття, яке ми носимо десятиліттями, обмежує надходження зворотнього зв'язку від стоп до мозку. І навпаки, якщо ми ходимо босоніж по нерівній поверхні, наш мозок отримує безліч різних вхідних сигналів.  Взуття є досить плоскою платформою, яка розпорошує стимули, а поверхні, по яких ми ходимо, все частіше мають штучне походження і теж пласкі. Це призводить до спрощення проекційної зони стоп в мозку і обмеження здатності керувати нашими ступнями при ходьбі.  Що відбувається з нами, якщо ми в молодому віці не отримуємо достатню кількість інформації від своїх стоп?  З віком у багатьох людей виникає бажання дивитися на свої ноги, коли вони спускаються сходами або рухаються по злегка нерівній поверхні. Ще через певний проміжок часу люди починають використовувати палиці, ходунки, милиці або покладатися на інші органи чуття, щоб забезпечити собі стійкість. Вдаючись до таких компенсуючих засобів замість того, щоб тренувати свої згасаючі зони мозку, люди тільки прискорюють їх ослаблення.  Формування правильної проекційної зони стоп в мозку вимагає часу. Ось чому займатися профілактикою і підтримувати різноманітність руху стоп рекомендується починати вже в молодому віці, не чекаючи, коли це стане робити набагато складніше. До речі, згідно з новою класифікацією ВООЗ молодий вік закінчується в 44 роки.

Роль розвиненого вестибюлярного апарату і достатнього тонусу м'язів в зрілому віці дуже важлива. Згідно з даними Центрів з контролю і профілактики захворювань США одна третина американців у віці 65+ падають щороку. Падіння є основною причиною смертельних травм і найчастішою причиною нефатальних травм, пов'язаних з госпіталізаціями серед літніх людей. Статистика свідчить про більш ніж 2,3 млн. випадків падіння з подальшим лікуванням травм у відділеннях невідкладної допомоги, в тому числі понад 650 тисяч госпіталізацій і більш ніж 20 000 смертей. Розлади балансу і слабкість є поширеними причинами падінь у літніх людей. Дослідження показали, що прогулянки по рельєфній поверхні привели до поліпшення балансу і фізичної працездатності серед дорослих 60 років і старше. 


Вплив на кров'яний тиск

За словами професора Мерценіха, ходіння босоніж по нерівній поверхні також може в новий спосіб сприяти серцево-судинній системі. Коли ми йдемо по рельєфній поверхні, швидкі зміни (вигин і скручування, що робить нога для того, щоб підтримувати нас в рівновазі), вимагають майже миттєвих змін тиску в найменших кровоносних судинах і капілярах. Ця здатність швидко регулювати кров'яний тиск і частоту серцевих скорочень допомагає будувати більш стійку серцево-судинну систему. Інше дослідження вчених Орегонського дослідницького інституту, підтвердило позитивний вплив регулярного ходіння по рельєфному килимку на артеріальний тиск.


Роль стопи в інтелектуальній активності людини


1) Біг босоніж краще для робочої пам'яті, ніж біг у взутті. Дослідження опубліковане вченими університету Північної Флориди. Джерело: “An Exploratory Study Investigating the Effects of Barefoot Running on Working Memory” by Ross G. Alloway, Tracy Packiam Alloway, Peter M. Magyari, and Shelley Floyd in Perceptual and Motor Skills.

2) Діти, які навчаються в класах без взуття, більш схильні поводитися краще і отримувати хороші оцінки, ніж ті, хто займається у взутті - виявлено багаторічним дослідженням в десятках шкіл, яке очолював професор Стефан Хеппель з Центру передового досвіду в медіапрактиці в Борнмутському університеті. Підсумок: значно покращилася концентрація уваги, успішність, зменшився рівень агресії. Одна з гіпотез, яка пояснює дані факти така: Руки і стопи основні органи дотику людини. Згадайте як важливо розвивати моторику дитячих рук для розвитку розмовних навичок. Не менш важливо розвивати дрібну моторику ніг. Адже ми не одягаємо дітям товсті рукавички, коли вчимо їх ліпити, конструювати, писати. А ось ногам пощастило менше, ніж рукам. Підошва й гладка підлога послаблюють зворотний сенсорний зв'язок від 200 000 нервових закінчень стоп, які еволюційно відігравали важливу роль в активації мозку.

3) Соціобіолог Ребекка Д. Коста у своїй книзі The Rattle of Watchman, яка була представлена у The New York Times, USA Today, Washington Post і Larry King Live, писала:"Навіть сьогодні, переваги, які ми отримуємо від ходьби по нерівній місцевості, вражають: покращення рівноваги, просторова орієнтація, пам'ять, фокус, час реакції та загальний когнітивний фітнес. Поточний сенсорний ввід з наших ніг та очей змушує мозок робити мільярди обчислень в мілісекундах, ..., отже, це одне з найкращих тренувань, які ми можемо надати нашому мозку - швидко йти по нерівній поверхні."


Моя «каблучна» історія

Моя «каблучна» історія ... почалася в підлітковому віці. «Дівчина просто зобов'язана носити підбори, це по-жіночому, це - красиво!» Твердила мені мати-медик, яка сама «зійшла з каблука» десь в 60 років через «вальгус», що вже ні в які туфлі не влазив. Каблуки ... високі, середні, «шпильки», «чарочки» ... але не нижче 7-8 см! І на весь день! Дрес-код, цілий день на ногах, але «марку тримаємо» до останнього - «яжеженщіна»!   

Зупинив мій «політ» різкий біль в ступні ... я просто не могла стати на ногу. Лікар, уважно оглянувши стопи, зробивши рентген, поставив діагноз: поперечна плоскостопість, розпластаність стоп, халюс-вальгус, остеоартроз суглоба великого пальця правої стопи. Далі слідували індивідуальні ортопедичні устілки і прощання з каблуками ... У «комплект» до устілок доктор додав масаж, гімнастику.  Поклавши руку на серце ... я якось звиклася з проблемою, мені її вже не виправити кардинально, час не повернеш ... залишається підтримувати те, що маєш на даний момент, не допускаючи загострень симптомів і прогресування. Але, напевно, за іронією долі проблема зі стопами торкнулася і моєї дитини: через різкого стрибка зростання і ваги склепіння дитячих стоп з незміцнілими зв'язками не витримали і «просіли». Поки це не здається їй проблемою, немає особливого дискомфорту і больових відчуттів, але ж я-то вже знаю, до чого це може призвести в майбутньому ... Тому, порадившись з ортопедами, прочитавши масу статей вітчизняних і зарубіжних досліджень,  я захопилася питанням по суті. А далі.... Ви вже читали вище.

Якою має бути здорова підлога в эпоху Ілона Маска? 

Отже, вчені, психіатри та експерти руху вважають, що ходьба босоніж на нерівній поверхні допомагає належним чином розвивати м'язово-зв'язкову систему стоп. Але у місті, особливо в зимовий час, навряд чи легко наважитись довго ходити босоніж :) Та й часу для пошуку безпечної нерівної поверхні (без битого скла, а то і шприців), часто, немає. З практичної точки зору, окрім як в будинку, зони для регулярної ходи по рельєфній поверхні створити більше ніде.

Існує безліч масаж-акупрессурних килимків. Їх густо розміщені, з малою різницею висот, часто гострі для ніг навіть дорослої людини виступи, дерев'яні ролики або пластикові імітатори гальки мене спантеличили. Ті килимки, які нам з дочкою вдалося протестувати, мало змінювали положення стоп відносно горизонтальної площини, як це відбувається в рекомендованій фахівцями ортопедичній лікувально-профілактичній фізкультурі: через безліч точок опори, малу різницю висот між виступами і основою балансування тіла виявилося слабким. Стопи, прагнучи уникнути больових відчуттів на великій кількості гострих ♒ точок опори, розпластувались. Тому множинні м'язи ніг на таких килимках не працювали, як цього хотілося б, зв'язки були, практично, на місці ... акупресувались точки на стопі. Усе! У більшості випадків масаж - справа корисна, але описаних вище ефектів від ходьби по нерівній поверхні від акупресурних килимків чекати не варто. Подумавши, я вирішила робити килимки-острівці для дочки сама, змістивши акцент з акупресури на більш виражений ортопедичний ефект, поєднаний з оригінальними декоративними сюжетами.

Ще один досвід, який я отримала: щоденна 15-хвилинна рутинна фіззарядка ентузіазму дитині не додає, а влаштовувати «фестивалі» кожен раз сил і часу вже не вистачає. Адже ніжки формуються роками. У цьому випадку використання килимка має ненав'язливо і природно допомагати тренувати ноги і економити моральні сили батьків.

Знаючи ігрову природу дитячого віку, хотілося, щоб топтатись, підтанцьовуючи по Босоногих Острівцях було цікаво й весело. Дивіться відео процесу прогулянки по Островах (не забудьте увімкнути звук у гаджеті :) Подивіться уважно на рухи пальчиків стоп у відео та оцініть потенціал розвитку рухових навичок маленьких м'язів ніг та пропріоцепції!

Dance beetles

Обработка видео...

Варто враховувати і той факт, що відповідно до сучасних спостережень зарубіжних ортопедичних шкіл, устілки при мобільній плоскостопості більше не є панацеєю. Килимки-острівці покликані постійно лежати «на шляху» дитини, заповнюючи дефіцит природної, але такої недоступної в місті нерівності, круглий рік.

Хоча, на відміну від дітей, скелет дорослих не формується так інтенсивно, їх м'язи, зв'язки, вестибулярний апарат повинні бути навіть в кращій формі, ніж у дітей. Адже нам потрібні сили для того, щоб «поставити дітей на ноги» і реалізувати себе? Та й красива хода стане в нагоді ... Нижче інтер'єрні пропозиції.

Комплексний підхід повинен зупинити або сповільнити регрес опорно-рухового апарату, що неминуче для кожної людини в урбаністичних умовах. Наприклад, мій чоловік з його пошкодженням меніска став відчувати себе впевненіше, особливо в зимову слизьку погоду. Стопи любительок високих каблуків на нерівній поверхні просто відпочиватимуть, змінюючи патерни руху, і навпаки для тих, хто рідко ходить на високих підборах, але хоче тримати себе в тонусі для виходу в світ, еластичні зв'язки, треновані м'язи і вестибюлярний апарат полегшують це завдання.

Не забуваємо про екологію. Сучасна людина втомилася від гуми, пластику та інших штучних замінників і прагне до натуральних і безпечних матеріалів, наскільки це можливо. Тому в колекції острівців є Льонко:. Його покриття складається з лляної тканини з мінімальною промисловою обробкою.

Узагальнюючи, Босоногі Острівці мають такі особливості: 

а) мають не гострі, але з вираженою різницею висот вершини між найвищою точкою і килимком-основою. Це краще тренує множинні м'язи стоп, пальців і ноги в цілому;

б) оснащені пом'якшувальною прокладкою, яка поглинає тиск на сустави для непристосованих ніг, робить ходьбу більш схожою на рух по грунту;

в) забезпечують регулярність впливу, не залежно від часу доби, погоди, занятості; 

г) покращують координацію просторового сприйняття. Завдяки виступам, мозок, у доповнення до зорової та вестибулярної інформації, отримує більше різноманітних сигналів від пропреоцептивних сенсорів, ніж це відбувається у взутті або без взуття, але на рівній поверхні; 

е) більш природні та доступні у використанні порівняно з спеціальними тренажерами. Складова частина вправ. Економить час, нерви батьків; 

f) містять важливі елементи художньої психології: гра уяви, зацікавленість, кольоровість;

г) екологічні: покриття килимка виконане з натурального джуту або льону, художні мініатюри з гіпсу, покриті водними фарбами та лаком; 

ч) створюються вручну: пошив, формування, малювання. 

Босоногі Острівці не чудодійною пігулкою від усіх хвороб. Але вони є засобом запобігання проблем, "кімнатним" другом сучасної сім'ї.

Острівці є результатом багатомісячної проектування, експериментів і тестування з використанням лиття, фарбування, лакування, ходьби, постійно думаючи про те, щоб дати моїй родині, друзям кращу версію креативності та оригінальності.
Острівці є результатом багатомісячної проектування, експериментів і тестування з використанням лиття, фарбування, лакування, ходьби, постійно думаючи про те, щоб дати моїй родині, друзям кращу версію креативності та оригінальності.

Охоче відповім на Ваші питання